Ефект дохлого віслюка

Всім привіт.

Довго не писав, але не тому, що не було подій, навпаки – їх було, просто якось не було настрою. Якщо чесно, його й зараз не надто, але треба наздоганяти. Ви ж там страждаєте зовсім без новин із славетного Бананау.
Отже, наздоганятимемо...
/скоромовкою/
привезлигазоблокидрованатерлистолсвердлилидирудругийповерх бетон блок швелер абирвалг абирвалг москошвея ще парочку... фууух...
/здувся/

Тепер широкими мазками ілюструємо озвучене. Привезли газоблок.


Ми взагалі прихильники Аерока, але його збанкрутували ще перед війною, тож вибирати особливо не довелося – Стоунлайт. Якість гірша, геометрія гуляє помітніше, але працювати можна. Найсмішніше, що в першій же пачці знайшлося два екземпляри по два нерозрізані блоки. Аерок такої ганьби собі не дозволяв. Розпиляли, звичайно, але що нас чекає в наступних палетах – поки що вкрито зеленим поліетиленом таємниці. Не виключаю суцільного кубика 1,7*1,2*1,0 м. Пардон, паралелепіпеда. Доведеться шукати пилку відповідної довжини.

Ще привезли нам ще п'ять кубів дров.


Не завадять, зима може бути складною. Дрова добрі і, що дивно, ці п'ять кубів помітно більші, ніж минулі п'ять від того ж продавця. (Так, я знову рахував поліна. І мені не соромно).


Можливо, їхня кількість розширилася від спеки. Фізика, бітч!

Паралельно зрізали гарними кубиками кутовий газоблок, тому що довелося трохи змінити конструкцію балок над терасою.


На його місці зробили опалубку,


залили бетонний блок


і на нього оперли швелер сотку. Як ми цей швелер піднімали! Ой, вей, як ми його піднімали! 60 кіло на висоту три з лишком метри, та ще з хитрим підвивертом, щоб обійти балку. Впоралися!


І цим неймовірним зусиллям ми закінчили перекриття тераси балколагами та створили плацдарм для прориву на другий поверх. Про це нижче.

Але найцікавішою роботою було приготування фундаменту під топку.


Спочатку ми просвердлили отвір під трубу подачі повітря. Коронки на 150 у мене немає, але є на 68, що майже те саме. Натикали їй дірок і западин, (на хрестик не зважайте, він помилковий),


а потім зробили таку кумедну пристособу (ось мізки у нас варять, а?).


Цією пристособою начорно розширили прохід, а потім нас знову осяяло і в справу пішов садовий бур діаметром якраз 150 мм. Їм ми вирівняли та зачистили стінки тунелю та отримали отвір, близький до ідеалу.

Ось так це буде виглядати всередині.


А ось так - зовні


А потім взялися класти фундамент під димар і топку.


У роботу пішли неліквідні залишки газоблоку (теплоізоляція!), з яких вдалося викласти жахливу конструкцію приблизно прямокутного вигляду.


Та підшліфуємо, заштукатуримо, ніхто й не здогадається! І це ще не кінець, поверх ляже ще лист магнезиту (для вогнетриву), а на нього – шар силікатної цегли (для міцності та розподілу навантаження). А зверху нахлобучимо топку і димар. Буде гарно.

І, найголовніше – розпочато кладку другого поверху. Це прорив!


На балки було настелено кілька дошок і зроблен підйомник для трансферу блоків нагору.


До речі, якщо замінити трос на гумку, то вийде катапульта і можна буде обстрілювати сусіднє село.

Я бачив, як використовували требушет при облозі міст. Ми жбурляли каміння вагою в
одну, і навіть у дві тонни, а також трупи дохлих віслюків через їхні стіни.
Я зарядив в требушет, як мені було наказано, маленьку бомбу, і ми жбурнули її по фортеці.
Повинен сказати, що результат набагато перевершив ефект падіння дохлого віслюка.
(с) П.Андерсен "Хрестоносці космосу"

Отже, процес триває. Чекайте на новини.
І фіналом - трохи краси та затишку нашим змученим душам -