Електрична кулінарія

[bananow]

На лусці бляшаної риби
читаю поклик нових губ.
А ви могли би товстий кабель
ввести у флейту тонких труб?

Так, Маяковський насправді писав українською. Він же з Житомира родом, Маяковченко у дівоцтві. А Пастернак його перекладав російською. За дружбою. Або за гроші, це невідомо точно. Але бог з ними, з акмеїстами, повернемося до наших скорботних справ.

У минулому пості я писав про початок копання траншеї під кабель. Нагадаю -

З гордістю доповідаю – процес закінчено, кабель прокладено. Скажу відверто – було важко. Не стільки копання, скільки перша спроба прокласти трубу і укласти в неї кабель. Справа в тому, що броньованих кабелів в Україні зараз немає в наявності (мабуть, броня потрібна в інших місцях), тому варіант був один - протягнути звичайний кабель у трубі пнд. І закопати, і напис написати... Ось цим шляхом ми й пішли. Спотикаючись, падаючи та повертаючись.

Все, що могло піти не так - пішло не так. Для початку ми довго шукали зовнішній кінець гільзи введення в будинок (закладеної на стадії заливання фундаменту). Ми копали та копали, копали та копали, а гільзи все не було. Ми заглиблювалися дедалі нижче, за відчуттями пройшли плейстоценовий шар і почали заглиблюватися в міоцен. І, у відкладах другого четвертинного пупоцена, серед останків трилобітів знайшли, нарешті, шукане. Якого дідька гільза була так глибоко - лженаука палеонтологія відповіді не дає.

Потім лженаука арифметика шляхом зіставлення діаметрів запевнила мене, що кабель діаметром 20 мм легко і зі свистом пройде в трубу 32 мм. Ми повірили та купили саме пнд32.
Кабель увійшов спочатку легко, але потім тональність свисту почала знижуватися, переходити в натужне крехтіння, рух став сповільнюватися і, приблизно на 19 метрах, кабель став намертво. Через кілька хвилин ходіння навколо труби, сплесків руками і бурмотіння - "Як же так? Ну мусиш же... Що за фігня?" - стало зрозуміло, що такі діаметри нам непідвладні. Фіаско? Ні, просто затримка.

Через тиждень ми заїхали за трубою вже більшою – 50 мм. Рулон очікувано в Глашу не вліз, але ми були дуже завбачливі і взяли з собою багажник на дах авто. Зачіпаючи боками бухти придорожні стовпи і зустрічний транспорт, довезли ми трубу до місця і розкатали всі сорок метрів по двору, щоб надати форму, хоч віддалено схожу на пряму лінію.

Поки у труби виліковувався сколіоз, було споруджено згинальний шаблон, на якому згодом, за допомогою фена, труби були акуратно зігнуті там де треба і не зігнуті там де не треба.

Й процес сяк-так пішов. Кабелі були засунуті, фітинги для відводів та заходів були накручені, трубочки з начинкою були покладені в духовку траншею і посипані цукровою пудрою неродючим ґрунтом.





Тепер залишилося все це неподобство перепідключити на стовпі. Тут я безсилий, бо зняти закляття пломби Обленерго я не в змозі, це вимагає спеціально навченого мага із заговореним пломбіратором. Як казав Гаррі Поттер у таких випадках – Депрімо Мухоморо! Обленерго, чекай на мене!

А, ще двері ми поставили тимчасові в Касабланку щоб не створювати спокус. Тепер частину будматеріалів можна складувати за місцем, трохи розвантаживши сараї.


І на цій позитивній новині віртуально обіймаю всіх читачів цієї графоманії.