Підняти перископ!

Вітаю, ви знову на хвилі станції Бананау!
Так, звіти стали рідшими, але насиченішими.
Капець, зараз глянув - з минулого посту багато чого сталося, а ви й не знаєте. Соромно має бути! Гаразд, я не гніваюсь, і, завдяки властивою мені незлобивості, розповім вам що було, що буде і чим серце заспокоїться.
Ну, дах давно зробили і перекриття давно зробили теж. Все, ви тепер в курсі, до нових зустрічей, поки що!
Жарт, так легко ви від мене не відбудетеся, так що підемо по порядку. Ось вам дах - (шикарно вийшло, чи не так?)

Паралельно робилося міжповерхове перекриття та, що характерно, зробилося. Утеплення, вентзазор, чорнова підлога - все як належить по сучасній науці перекритології.

Загалом, хлопці закінчили, ми обнялися на прощання, поплакали трохи та перейшли до наступного етапу – до вікон.
Віконний процес затягуючий та цікавий – для початку треба виробити концепцію. Ось тут було спекотно - суперечки, куди що має відкриватися, колір, форма та інше. На жаль, моя концепція трикутних вікон з жовтим склом у зеленому профілі не знайшла розуміння і була безжально розтоптана навіть без обговорення. Де ж колегіальність рішень? Де пошук консенсусу та компромісу? Тим не менш, концепція була вироблена, розміри отворів знято і все це секретним голубом було відправлено куди треба. Через кілька тижнів вікна були привезені та швидко встановлені (фото буде нижче).
Враження від процесу скоріше хороші, хоча бригаді я поставив би четвірку, не більше – начебто все зробили, але не «як для себе». Тож друзями ми не стали.

Остаточне вирішення віконного питання передбачало зрізання зайвої піни та замазування швів правильними герметиками (герметики різні для всередині та зовні). Що й було нами зроблено за кілька наступних днів.

Done!
До речі, я поставив крапку в питанні, що давно цікавить мене - чи гігроскопічна піна? Відповідь – гігроскопічна. Замочений на добу шмат піни додав у вазі вдвічі і, при стисканні в кулаку, охоче сочився вологою.
Так, годі про вікна, йдемо далі. Наступна зупинка – свердловина. По-перше, ми повністю розібрали обв'язку, почистили, перевірили і зібрали її заново, таку саму, але зовсім іншу.

По-друге, у стакані пробили отвір для введення труби водопостачання. Принагідно встановили перископ для таємного спостереження за душем, іноді це потрібно.

Зняли люк і поклали ще два шари цегли, піднявши люк над рівнем землі (стакан трохи пішов в землю за ці роки).
Потім зробили опалубку з картону та стретч плівки та залили все це розчином.

У той же час, інша бригада займалася нашими трубами – димарем та вентиляцією. Займалася, займалася і дозаймалася - труби стоять, здіймаються красиво і правильно.





Вдосталь намилувавшись новим контуром Касабланки, ми взялися за неприємні та важкі земляні роботи – копку канави для введення води в будинок. Тут довелося застосувати трохи нестандартний підхід - прямої канави не виходить, тому що вихід зі свердловини йде під кутом. Але тут стало в нагоді те, що ми свого часу вивчали інтеграли! Так що ми прицілилися трубою, проінтегрували по контуру і взялися за роботу.

Досить довго шукали і розкопували вхід гільзи і потім перейшли до хвилюючого етапу - просовування труби 32 мм в гільзу 50.
У пошуках порад і рекомендацій, я натрапив на епічне листування на форумі, де людина в аналогічній ситуації просила поради і отримала купу відповідей, щодо неможливості цього процесу. Причому в нього був один вигин гільзи, а в нас два. Добре ще, що за прочитанням я не впав духом остаточно і, коли перший напад паніки трохи ослаб, почав читати далі. Що характерно – у людини в результаті все вийшло, але їй ніхто не повірив. Навіть коли він виклав фотки, його звинуватили у брехні щодо діаметрів, фотошопу, спробі маніпулювати громадською думкою, накрутці лайків тощо. Сумно все це.
Готувалися ми серйозно - протягнули пилососом через гільзу трос-протяжку, багаторазово закріпили його на правильно обрізану і рясно змащену літолом трубу і почали процес. Я, сидячи в канаві, пхав трубу всередину, а Марина в будинку тягла протяжку. При цьому ми перекрикувались неприємними голосами через вікно туалету. Спочатку труба йшла легко. Сумно чекаючи упирання в перший вигин, я ритмічно робив поступальні рухи.

Тяжке очікування фіаско перервала Марина, закричавши мелодійним голосом – «Стоп! Стоп! Стій, я сказала!». Що? Що трапилося? - запанікував я і приготувався змінити поступальні рухи на зворотні. "Труба!" – почув я. «Все. Труба справі, тепер жити нам без води в домі» - сумно подумав я і зібрався вилізти з канави, щоб піти в якийсь монастир для атеїстів. "Труба вийшла" - своєчасно уточнила Марина. Я таки виліз із канави і замість монастиря побіг у будинок переконатися особисто. Таки так, ще як вийшла!

Ми видихнули паніку, попили кави, потім витягли кілька метрів труби в будинок, обмотали її гріючим кабелем і засунули назад.

Це було не просто, а дуже просто! Залишилося докопати канаву і остаточно приєднати трубу в свердловині. Ну і засипати.

А ще ми почали меблювати Касабланку – повісили розумний термометр. Розумний - тому що він звідкись знає температуру в будинку і показує її нам. І навіть у темряві можно увімкнути лампочку і побачити градуси! Технолоджі!


І обмотали альтанку світлодіодною стрічкою. Тяга до прекрасного непереможна!


На цьому я вас цьомаю! Пока!